І ось яка річ: я на пальцях однієї руки можу перелічити людей, які мають персональну стратегію дій на бодай коротку перспективу.
У свій час я багато стажувалася закордоном – у США, Нідерландах, Данії, Німеччині, Польщі, де мені часто траплялася практика створення персональних або корпоративних стратегій. Там вони вважаються одними з основних інструментів для ведення бізнесу.
У нашому ж суспільстві у бізнесменів не сформовані правила розробляти карту дій на майбутнє. Це роблять лічені одиниці – і то переважно ті, хто навчався закордоном або за сприяння іноземних партнерів чи інвесторів. Тому не варто дивуватися, що у пересічних громадян не сформовані навички планувати своє життя, малювати картину майбутнього. А дарма – життя можна і потрібно контролювати, а також програмувати себе на досягнення власних мрій.
Чому ж тоді дивуватися, що у більшості людей не збуваються мрії?
Переваги сформованої особистої стратегії:
-
фокусування уваги на головних, пріоритетних аспектах життя та бізнесу;
-
вивільнення енергії для реалізації стратегічно важливих завдань та заходів;
-
спеціалізація на продуктах та проектах, що дозволяє чіткіше себе представити на ринку;
-
економія ресурсів та часу;
-
кращий розподіл навантаження між виконавцями в проектах та роботах;
-
вища продуктивність, вища рентабельність роботи;
-
висока ймовірність вчасного, передчасного отримання результату;
-
продовження життя / життєвого циклу компанії.
І ще: зазвичай у людей відсутній дуже важливий елемент – усвідомлення власної місії. Ми практично не працюємо над своїм призначенням, а тому не можемо сказати впевнено, для чого живемо і для чого робимо те, що робимо. А цілі…. Вони реалізуються також не так, як очікувалося.
Наразі я провожу у Клубі Ділових Людей серію семінарів під назвою «4 кроки до успіху: від стратегії до продаж» для тернопільських підприємців та людей, які збираються робити у бізнесі перші кроки.
Окрім ознайомлення із практичними технологіями, учасники по-точних семінарів виконують домашнє завдання. І я знову переконалась, наскільки незвично для наших людей малювати картину свого майбутнього – персонального, сімейного чи ділового.
Як же мало люди собі дозволяють бажати! Як формально і скупо, без емоцій, уявляють своє життя…Як себе обмежують і мало вірять у свої сили.
Як цілі повинні збуватися, якщо в них не вірять і не «прив’язують» до того, що реально хочуть чи люблять? Оскільки відсутня картина майбутнього і самопрограмування на нього, тому і нема фокусування на потрібних речах, заходах, нема концентрації уваги і консолідації ресурсів. Через це люди розпорошуються, марнують сили, енергію.
Автор: Олена Дейнека
Джерело: «Ділове слово» №30