Якщо говорити про покоління молодих спеціалістів (так званого «покоління Facebook»), з якими тепер має справу менеджер по персоналу, можна спостерігати кілька тенденцій:
- вони шукають роботу, яка буде мати сенс та буде цінною для них, напротивагу попередньому поколінню, для яких стабільність була головним мотиватором при виборі місця праці;
- молоде покоління демонструє бажання бути міцно пов’язаним з іншими, воно глибоко потребує взаємозалежного зв’язку;
- бажання бути максимально залученим в роботу команди та компанії в цілому.
Як наслідок, компанії мають стати місцем, а радше простором, де люди зможуть відчувати та насолоджуватися вищеописаним речима. На мою думку, з цим цілком можуть справитись ігрові техніки. А тепер детальніше.
Гейміфікація – процес реалізації ігрових стратегій у бізнесі. Згідно досліджень «Gartner Group», з 2015 року близько 70% компаній США використовують інструменти гейміфікації, за допомогою яких забезпечується 50% інновацій.
Пригадайте досвід будь-якої гри, в якій ви безпоседньо брали участь. Наприклад «Монополія», «ALIAS», віртуальні чи спортивні ігри. Що їх всіх об’єднує? Насамперед – високий рівень залученості. Ви втрачаєте зв’язок з реальністю та часом, але набуваєте неймовірного зв’язку та певного особливого сенсу з рештою учасників. Це те, що треба!
Також вельми цікаві наслідки гри, а саме – непереборне бажання зіграти ще раз, отримати чергову порцію задоволення та нові краще результати.
Направду ми достатньо часто, самі цього не усвідомлюючи, використовуємо елементи гейміфікації. До прикладу, будь-який тренінг включає інтерактивні командні вправи, спільні обговорення та зворотній зв’язок.
З ЧОГО СКЛАДАЄТЬСЯ ГРА?
Елементи гри можна об’єднати в кілька основних груп:
- Бали – це те, що дозволяє вести рахунок і забезпечує зворотній зв’язок (можуть бути бали досвіду, валютні бали, репутація);
- Бейджі – знаки, якими позначають досягнення певної конкретної цілі;
- Рівень – структурований процес прогресу, який викликає відчуття просування та задоволення;
- Таблиця лідерів – загальна демонстрація результатів;
- Нагороди – можуть бути внутрішніми та зовнішніми (статус, доступ та додаткові можливості, влада, речі, гроші).
СТРАТЕГІЧНА ГРА
Перед тим, як говорити про те, які елементи ми можемо використовувати в повсякденній роботі, наведемо один приклад використання гейміфікація на стратегічному рівні.
Проект «Speed Camera Lottery» від Volkswagen був реалізований у 2010 році в Стокгольмі. У цілому місті були встановлені спеціальні камери, які контролювали та фіксували порушення швидкості. Кількість штрафів зі всіх камер накопичувалась і створювала єдиний призовий фонд, який розігрувався серед тих, хто максимально дотримувався правил дорожнього руху. У результаті кількість порушень зменшилась на 22%.
«СВОЯ ГРА»
У роботі менеджера по персоналу наступає момент, коли треба перевірити засвоєні знання нових працівників і провести атестацію. Звісно, це можна зробити у форматі тестів чи інших опитувальників, але це не про залученість. Якщо використати кілька ігрових технік, можна додати значно більше інтерактивності.
Більше ігрових технік – більше інтерактивності
Наведу приклад атестаційної роботи в мережі закладів харчування, який я особисто використовую після низки навчань та тренінгів. Свого часу на телебаченні була програма «Своя гра», де гросмейстери змагались у кмітливості. Командам потрібно було обирати з таблиці (мал. 1) питання, заховані за відповідним номіналом (чим більший номінал, тим складніші запитання). Потім зачитуються питання. Хто перший відповідає правильно – отримує «замовлену» кількість балів. У результаті гри визначається учасник, який отримав найбільшу кількість балів. Йому можна вручити приз (матеріальний чи нематеріальний).
Мал. 1. Приклад таблиці з «прихованими питаннями»
У подальшому можна складати список рекордсменів та видавати сертифікати.
Скажу зі свого досвіду, що цей спосіб дуже ефективний. Працівники були повністю залучені та максимально запам’ятовували матеріал.
Нещодавно я виступала на одному саміті, і до мене звернувся один власник: «Я постійно борюся зі своїми працівниками відносно куріння. Що мені порадите з ними робити: карати, штрафувати?». Тоді я відповіла, що змінювати людей – достатньо важка праця, але люди схильні змінюватись самі з власного бажання, особливо, коли бачать успішний приклад. Отож, ви можете не боротися з тими, хто курить, а винагороджувати людей, які цього не роблять (бейджи, значки, особливі привілеї). Це чистої води ігрові інструменти в роботі персоналу. До речі, в одній мережі закладів харчування в Івано-Франківську видають особливі значки для кельнерів, які знають англійську мову. Повірте, для решти це однозначно виклик. А прийняти виклик для молодого покоління – це найкраща мотивація.
Наостанок, хочу зазначити, що скоро без ігрових інструментів ніяк не можна буде обійтись. Використовуймо її на благо.
Автор: Алла Заяць
Джерело:«Ділове слово» №26